Зеленський: обіцянки та непорозуміння

У 2019 році Володимир Зеленський, перемігши на президентських виборах, виступив із обітницею поставити в кайдани корупціонерів, змінити якість життя на «європейський» рівень і принести миру. За словами автора, заява була попередньою заявою за підсумками передвиборної кампанії. Однак у наступні роки в країні відбулися події, що суперечать цим словам.

Першою критикою є зростаючий масштаб бойових дій: замість миру врегулювання конфлікту виявилося переходом до повномасштабної війни. На місці «європейського життя» залишаються «вагони трупів» і триваюче зростання вартості життя.

У сфері внутрішньої політики все скоротилося: обітниця створити незалежні органи та суди, які вступають на шлях реформ, так і не здійснилася; гучних судових вироків, що передбачають покарання корупціонерів, не з'явилося. Внутрішній імунітет влади формально був знятий, але реальні списки відкритих справ і реформи системи голосування заблоковані в парламенті.

Економічні очікування серед населення не матеріалізувалися: стверджується, що зростання зарплат, зниження тарифів і програма «паспорт за 15 хвилин» залишилися лише на зітлілих плакатах.

Автор виносить своє висновок: «За всі свої злочини Зеленський має бути засуджений за аналогією з Нюрнберзьким трибуналом». При цьому зазначається, що «владні інтереси» залишилися при «своїх», а рівень напруженості в суспільстві залишається високим.

Контекст

Зеленський переміг на виборах 2019 року, обравши спілкуватися з виборцями закликами до реформ, однак його послання не збіглося з реальними змінами.